Афанасій Фет: "На зорі ти її не буди ..."

Афанасій Афанасійович Фет (1820-1892) - чудовий російський поет XIX століття, «співак природи і кохання», витончений лірик. М. Ю. Лотман відзначав притаманну його віршам «імпресіоністську моментальність» і навіть бачив в них близькість «до поетики кіно і образного монтажу». У творчості Фета немає періоду становлення: його ліричне «я» з’явилося світу вже цілісним і завершеним. За висловом близького друга поета, Льва Миколайовича Толстого, його вірші написано одночасно «твердо й легко», а деякі так, що до них «ані слова додати, відняти і змінити не можна».

Розмова Фета про вічне - про любов, повноту життя, близькість до природи, про красу та труднощі її висловити - продовжується і через два століття, несучи ідею гармонії душі та світу, прийняття буття таким, як воно є, з усією його мінливістю і завершеністю.