Дії особистого складу в умовах ведення супротивником мінної війни

У збройних конфліктах, які мали місце у різних регіонах світу у післявоєнний період, мінно-вибухові загородження (МВЗ) у планах протиборчих сторін займали одне з провідних місць. На певних етапах бойових процесів на МВЗ припадала основна частка втрат. Так під час війни у Кореї 1950–1951 роках втрати на мінах становили 56 %, а в ході війни у В'єтнамі — 69 %. В Афганістані, під час проведення Пандшерської операції у квітні — серпні 1984 року на мінах було втрачено 550 осіб, а 66 одшбр за два тижні боїв втратила на мінах 38 осіб, не маючи втрат від стрілецької зброї.

В даний час у зв'язку з масовим застосуванням бойовиками мінна вибухових загороджень умови виконання бойових завдань підрозділами ОГВ (С) в Чеченській Республіці значно ускладнилися. Керівництво незаконних збройних формувань, враховуючи їхню високу бойову та психологічну ефективність, розв'язало проти федеральних військ та мирного населення широкомасштабну мінну війну. При цьому сапери бандформувань не зважають ні на людські закони, ні на міжнародні угоди. Широко застосовуються керовані (у тому числі і по радіо) та некеровані вибухові пристрої, фугасні та уламкові міни, міни-пастки.