Джеймз Стівенз: Горщик золота

У романі "Горщик золота" є все, що ми любимо в Старій Ірландії: казка, сміх, мудрість, метушливі пригоди, що говорять звірі, любов, небезпеки і безглузді герої. Цю книгу сто з гаком років потому можна читати декількома способами. Якщо не абстрагуватися від виниклого в літературі після і, відповідно, читанного, це прекрасний що передбачає гімн хіпповству з його єдністю природи і людини, танцями, піснями і веселощами як універсальними ліками, порятунком і істиною. Це і "Співаючі Лазаря" навпіл з "Пророком" Халіля Джібрана. Це одночасно "конденсована мудрість" / книга відповідей і книга запитань.

Такі тексти, з одного боку, можна выстьобувати, але фокус у тому, що стебущій автоматично постає відморожених занудою - таке веселе і шарм, чарівність "горщика золота" і голоси Стівенз, щирого і щасливого настільки, що стібатися це витончено (та й, відверто кажучи , не прямо його, а ірландський оповідь взагалі) міг тільки Майлз на Гапалінь, але про його складну любов до ірландської фольклорної культури ми з вами дещо знаємо.

Вдячні читачі вже розтягли "Горщик золота" на кілька сотень чарівних максим, які в ХХ столітті неминуче зарості бронею армованого пластику в численному селфхелпе і романах-утешалках. Однак для 1912 року така переосмислення народної мудрості - візіонерство в чистому вигляді, лист-благословення нам, тим, хто прийшов пізніше, і в чисто механічному, і в історичному часі.