Еміль Паін, Сергій Федюнин: Нація і демократія

Протягом усього XX і на початку XXI ст. відбувалося тестування ідеї нації. Неодноразово ставилося питання: чи потрібна нація нині? Багато інтелектуалів проголосили наступ «постнаціонального світу», а національну організацію суспільства - остаточно застарілим принципом. Не погоджуючись з цією позицією, автори цієї книги підкреслюють, що синтез лібералізму і демократії неможливий без сполучного їх ланки - громадянської нації. Остання розуміється як согражданство і втілення принципу народного суверенітету, тобто як суспільство, яке стало власником державою для реалізації громадських та в цьому сенсі національних інтересів.

Сьогодні ми бачимо, що в роздроблених за етнічною і племінною ознакою країнах Азії і Африки демократія не приживається. У Росії, де становлення політичної нації ускладнюється відтворенням імперського синдрому, а національна єдність імітується, демократичні інститути дуже нестійкі і фрагментарні. У країнах Євросоюзу і США проявився на рубежі тисячоліть криза національно-громадянської ідентичності ( «повстання еліт» і «популізм мас») тісно пов'язаний з ерозією демократичних принципів, що підсилює політичні позиції неопопулістов. Автори пропонують порівняльний аналіз особливостей національно-політичних тенденцій в Росії і Європі перед обличчям спільних викликів, перш за все зростання культурного розмаїття і міграції.

Книга може бути цікавою як для вчених в області соціальних наук і осіб, що приймають рішення, так і для широкого загалу.