Федір Боровський: Рудий

«Ми завжди будемо відповідати за тих, кого приручили».

Останнім часом ця добре відома цитата з повісті Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц" повторюється дуже часто. Але без неї неможливо обійтися, розповідаючи про книгу «Рудий». Можна сказати, що це суть твору, його основна ідея.

Відразу після війни, на околиці грузинського міста два брати - худі й напівголодні, як і всі прості люди в той тяжкий час, - знайшли в лопухах такого ж, як і вони, коханого, що відчайдушно кричить, з останніх сил чіпляється за життя. Кошеня взяли в сім'ю, хоча, на відміну від сьогодні, це був не тільки акт співчуття, але велика сила волі та розуміння ступеня відповідальності. Старший із братів віддавав йому половину своєї денної порції молока (полкружки), хоча сам вдень і вночі мучився від неминучого почуття голоду. Сім'я виживала на кропив'яних щах, ні на що інше у матері та батька-інваліда грошей не вистачало.

Так кошеня на прізвисько Рудий став по суті молочним братом людини.

Рудий виріс у великого, лютого кота-крисолова. Та що там щури! Він і здорового прийшлиго пса зумів прогнати з навколишньої території. За незвичайні мисливські здібності його намагалися викрасти. Причому вдруге Рудий мало не втратив життя, але брати, особливо старший, знову буквально витягли його з того світу.

Рудий був дуже прив'язаний до братів, але залишався вільним і незалежним. Проте книга Федора Боровського оповідає не лише про героїчні подвиги кота та дружбу хлопчаків. Можна по-різному трактувати раптовий, до глибини душі вибуховий фінал книги: чи засуджувати підлітка, якого «заклинило» і він нерозумним чином намагався довести ненависному сусідові свою сумнівну правоту і «самість», або затаврувати упертого жадібного сусіда, який бездумно підніс , старшому братові, найжорстокіший урок. Як би ми не розставляли акценти у фіналі, ця мудра та сумна історія змушує глибоко задуматися про те, як один-єдиний невірний крок може коштувати життя найкращому другові.