Федір Достоєвський: Злочин і покарання

«Злочин і кара» - один з найбільш відомих, цільних і глибоких творів Достоєвського. Текст цієї драми було вперше опубліковано в журнальному варіанті у 1866 році, а рік по тому вийшов окремою книгою. Цікаво, що роман відразу привернув до себе увагу не тільки всієї читаючої російської публіки, а й зарубіжних криміналістів, які захоплювалися тонким аналізом психології злочинця, описаної в цьому творі. Говорячи сучасною мовою, Достоєвський за допомогою дивно тонкого чуття художника вивчає в ньому вроджені програми поведінки, які підтримують лише вельми слабкі перешкоди, які утримують людину від кримінальних дій.

І все ж ці бар'єри реальні, їх тихий голос ми називаємо совістю. Подібно Данте, Достоєвський разом зі своїми героями спускається в пекло темних рухів людської душі, однак він поводиться при цьому не як неупереджений дослідник, а як християнин, готовий розуміти і приймати терзання своїх персонажів. У цьому криється одна з причин успіху «Злочину і кари», адже Достоєвський чуттєво говорить в цьому романі з читачами про найголовніше - про моральні засади особистості, їх реальну даність або штучність.