Галина Горицька: Життя у розовому (1958-1961). Книга 4

Галина Горицька — українська письменниця, історик за фахом, викладачка, кандидатка політичних наук. Народилася в Києві.

Коли навчалася в аспірантурі, почала писати свій перший роман «Дороги, що ведуть у Каїр». Він разом із трьома іншими романами — «Небо для тих, хто має крила», «Остр(і)в», «Карпатський антидепресант» — увійшов у першу книжку авторки «Остр(і)в», яку видало видавництво «Фоліо», далі в серії «Ретророман» вийшли друком два романи Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги» й «Товариство осиротілих атеїстів».

Початок 1960-х у столиці Української РСР. У Києві завдяки науково-технічному прогресу з’являється кілька станцій метро. Радянський Союз 1959 року робить перші світлини зворотного боку Місяця. А втім, Місяць знято на «трофейну» кіноплівку, отриману з американських розвідувальних аеростатів.

Бені Гудман, Едіт Піаф, як і вся «прогнила» буржуазна музика, хоча й засуджуються, але платівки з їх піснями можна купити «з-під прилавку» або у фарцовщиків. П’ятирічки скасували, але з’явилися семирічки, і стаханівський рух процвітає.

У Радянському Союзі виходить купа газет, які пишуть однакові фейки на замовлення й бояться казати правду. Зокрема, будь-які згадки про Куренівську трагедію видаляють із періодики та художніх творів ще двадцять років по тому.

То чи насправді відчуваються зміни в Україні після смерті Сталіна? Хрущовська відлига справжня, чи це тільки натяк на покращення?