Ірина Говоруха: Есімде

Олександра Виноградова — п'ятирічна дівчинка, що живе в довоєнному Ленінграді. У місті палаців, мостів, фонтанів і комунальних квартир. По вихідних її водять в кафе «Норд», в будні — на фільм «Тимур і його команда». Катають на річковому трамваї і розповідають байки про невський льодохід.

Друга половина 1941 року стає часом великих випробувань. Спершу з сім'ї йде батько, потім — війна, блокада, голод. Не залишається ні батьків, ні дбайливих сусідів, ні Неви. Тільки зима, що з'їдає все на своєму шляху. Дорога до щастя виявляється занадто довгою. Вона в'ється між горами, ущелинами, уздовж теплого берега Іссик-Куля. У дівчини з'являються нові батьки, друзі, захоплення. Нове сонце і боязкі серцеві почуття. А ще — молитва, що складається з одного слова. Героїня невпинно повторює «есімде», що означає «пам'ятаю кожну прожиту мить».