Марина Цветаєва. Мале зібрання творів

"Більше Цвєтаєвої в нашому столітті немає поета" - так сказав про Марину Цвєтаєву Йосип Бродський, маючи на увазі не тільки простір Росії. "Відмовляючись від моралізаторського фільтра, не піклуючись про межі добропорядного і дозволеного, Марина Цвєтаєва давала позначитися всім голосам, які в собі чула, а не тільки тим, за які, кажучи її власними словами, вона погодилася б померти о сьомій годині ранку" (І . Кудрова). В дане видання увійшов весь основний корпус віршів Цвєтаєвої, поеми ( "Поема Гори", "Поема Кінця", "Щуролов", "Новорічне"), автобіографічна проза ( "Будинок біля Старого Пимена", "Вежа в плющі", "Мати і музика" і ін.), спогади про сучасників (" Історія однієї посвяти "," Живе про живе "," Полонений дух "," Повість про Сонечку "), а також есе "Мій Пушкін" і" Пушкін і Пугачов ".

"Марина часто починає вірш з верхнього "до"", - говорила Ганна Ахматова. Те ж саме, частково, можна сказати і про інтонації Цвєтаєвої в прозі. Такою була властивість її голосу, що мова майже завжди починається з того кінця октави, в верхньому регістрі, на його межі, після якого мислимі тільки спуск або в кращому випадку плато. Однак настільки трагічний був тембр її голосу, що він забезпечував відчуття підйому при будь-якій тривалості звучання. Трагізм цей прийшов не з біографії: він був до. Біографія з ним тільки збіглася, на нього - луною - відгукнулася ".

І. Бродський