Михайло Барановський: Я виховую тата-2, або Собачий вальс

Скажу вам по великому секрету: чим старше я стаю, тим більше відчуваю себе дитиною. Іноді мені здається, що всі мої знайомі набагато старший за мене. Не знаю, що має статися, щоб хтось із них сморозил явну дурість або не знав, як потрібно діяти в тій чи іншій ситуації. Я ж кажу дурниці постійно. І майже ніколи не знаю, як правильно вчинити. Коротше, з дорослими мені буває складно. Так що я вирішив завести собі дитинку, щоб не відчувати себе круглим дурнем. Жоден дорослий не стане чекати від мене ніяких порад, ніхто з них не захоче прислухатися до моєї думки і розмовляти про те, що цікаво мені, а не їм. Інша справа-власний хлопчик. На його тлі я - втілення мудрості і ходяча енциклопедія. Йому - десять. Мені - трохи за сорок. Ми відмінно ладнаємо і розмовляємо на різні теми. Я намагаюся проводити з ним більше часу, поки він остаточно не подорослішав, а я зовсім не впав у дитинство.