Микола Пономарьов: 290 мільйонів років тому й надалі

Мама затрималася на Марсі, а тато терміново відлетів до Сибіру. Одинадцятирічна Ліза разом із вірним роботом Боббе вирушає до Космічного центру Інституту часу – погостювати у дядька та підготуватися до концерту: їй належить читати вірші Заболоцького. Ніхто поки що не знає, що в Інституті готується справжня диверсія… Одна фатальна випадковість – і Ліза разом із групою вчених потрапляє у незаплановану експедицію в пермський період. Материки мають незвичні контури, а динозаври ще навіть не з'явилися. До концерту цілих 290 мільйонів років, але Ліза серйозно ризикує не потрапити на нього… Невже Заболоцького прочитає хтось інший?

Головна героїня повісті - немов молодша сестра знаменитої Аліси Селезньової, відважна і безжурна. Перспектива пропустити концерт лякає її набагато більше, ніж незнайомі земноводні та гігантські бабки. Вимушені мандрівники у часі повинні повернутися живими і неушкодженими, не залишивши у стародавньому світі жодних слідів, подібно до героїв оповідання Рея Бредбері "І гримнув грім". Адже до історії вони ставляться дбайливо - на відміну від тих, через чиюсь дурість і самовпевненість тут опинилися. Планам цих авантюристів необхідно завадити, і експедиція перетворюється на гонитву крізь тисячоліття.

Микола Пономарьов - автор винятково різносторонній: йому вдаються і романтичний young adult ("Крапка біфуркації"), і антивоєнний постапокаліпсис ("Місто без війни"), і науково-фантастичні історії для молодших читачів. Шанувальники Кіра Буличова та інших майстрів дитячої фантастики оцінять повість "290 мільйонів років тому й надалі" гідно. Спостерігаючи за захоплюючим сюжетом, читач дізнається багато про флору і фауну доісторичних часів.