Про військове мистецтво

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) відав у Флорентійської республіці військовими і внутрішніми справами, але прославився серед сучасників не як політик, а як автор літературних і історичних творів, в тому числі знаменитої комедії 'Мандрагора' і трактату 'Государ'. У 1559 р його праці були внесені в перший ватиканський 'Індекс заборонених книг », і на довгі роки про Макіавеллі забули.

Нікколо Макіавеллі - один з найвідоміших італійських мислителів і політичних діячів епохи Відродження (займав у Флоренції пост державного секретаря), письменник, історик, військовий теоретик, який створив ряд історико-політичних творів ( «Міркування про першу декаду Тита Лівія», «Історія Флоренції» ). Найзначнішим і неоднозначним його твором став трактат «Государь». Довгі роки ця книга асоціювалася з політикою отрути і кинджала, а після її виходу з'явився термін «макіавеллізм», що позначає цинізм, вседозволеність, лукавство в політиці. Це видання знайомить читача з трактатом Макіавеллі «Про військове мистецтво», що стоїть в одному ряду з найбільшими роботами по теорії військової справи (Юлія Цезаря, Сунь Цзи, Наполеона та ін.). Саме тут вперше звучать ідеї, важливість яких для подальшої історії західного світу важко переоцінити. Така, наприклад, ідея про загальну військову повинність.

Трактат «Про військовому мистецтві '- єдине політичне твір автора, опубліковане за життя. Саме воно було рекомендовано як навчальний посібник для російської армії. Ім'я Макіавеллі стоїть в одному ряду з такими класиками теорії військової справи як Гай Юлій Цезар і Сунь Цзи.