Патрік Морьєс: Кабінети рідкостей. Колекціонування як пристрасть

Європейські музеї з'явилися завдяки особистим колекціям королів, герцогів і маркізів, таких як імператор Рудольф II, Альбрехт Баварський, Фердинанд Тірольський, представники династій Медічі, д'Есте, Гонзага. Хоча часом і може здатися, що всі ці дивовижної краси твори мистецтва і дивовижні старовинні експонати самі собою виросли в музейних залах.

Початок так званої культури цікавості було покладено в XVI столітті появою кабінетів рідкостей-кімнат, в яких фанатично і скрупульозно по шафах і шафках, ящиках і шухлядках, стін і столів розташовувалися штучки зі світу мистецтва і природи, від бентежно потворних до божественно прекрасних. Бажання встановити зв'язок між природою і мистецтвом, пристрасть до вивчення світу і прагнення розгадати його таємниці, географічні відкриття, прогрес і навіть проста необхідність тримати в руках щось матеріальне на тлі стрімко мінливого життя — ось головні причини виникнення кабінетів рідкостей, досі існуючих в образі музеїв, галерей і приватних зборів.

Термін "кабінет мистецтв і рідкостей" входив у вживання поступово. Спочатку його використовували для позначення замкнутого приміщення, часто тісного і прихованого від сторонніх очей, призначеного виключно для використання доступного простору і наукового масиву об'єктів, зібраних разом головним чином для вивчення, а не для виставлення на загальний огляд. У Франції XIV століття попередники цих кабінетів називалися estudes, а в Італії XV-XVI століть вони стали відомі як studioli. Близько 1550 року в німецькій мові з'явилося слово Kunstkammer («кімната мистецтв»), до якого незабаром приєдналася Wunderkammer («кімната чудес»).

Наприкінці XVI століття ці два терміни об'єдналися в Kunstund Wunderkammer. Проте протягом багатьох років конкурували з більш широко використовуваними позначеннями, запозиченими, зокрема, зі світу театру (theatrum MUNDI, theatrum sapiente), музеїв, promptuaria (сховищ), архівів і кабінетів старожитностей, рідкостей і диковинок.