Рассел Хобан: Лев Боаз-Яхінов та Яхін-Боазов. Кляйнцайт

Головний герой роману, Кляйнцайт (що німецькою означає "маленький час", а в перекладі англійською обертається іншим змістом і набуває значення "пересічного, рядового") раптово отримує звільнення, відчуває незрозумілий біль, виявляється в госпіталі, закохується в прекрасну Медсестру, і все це одного дня. Потім виявляється, що хвороба його лежить де-небудь, а області гіпотенузи, діапазону і асимптот.

Гра триває, і на сцену виходять стретто, тема та відповідь, фуга та інші музичні терміни, що перетворює хворобу Кляйнцайта на метафору, умову людського існування в тому дивному місті, що складається тільки зі Госпіталю та Підземки, яке водночас є і Лондоном. -х з усіма характерними його прикметами

Кляйнцайт — пан Заурядов і Орфей, його Медсестра — Еврідіка, Підземка — царство мертвих, Аїд, і самі персонажі не втомлюються повторювати, що вони є частиною міфологічного сюжету, такого ж давнього, як саме життя. Вся ця гра смислами та безоглядне перевертання, травестування відомих сюжетів нагадує Джойса, а сам Хобан називає також Конрада та Діккенса.