Рої Хен: Душі

Нікому й в голову не прийде, що Григорій, цей тихий, пухловатий чоловік, який живе з мамою у запущеній квартирі, насправді мандрівник в часі, який мандрує з століття в століття, з тіла в тіло, що за спиною у нього захопливе життя довжиною в чотири сотні років. Пізнє Середньовіччя в Східній Європі, Венеція вісімнадцятого століття, століттям пізніше - Марокко, всюди він залишив слід, з'являючись в новому обличчі, але зберігаючи свою душу.

Григорій - найправдивіший брехун, який коли-небудь жив на світі, і все-таки йому ніхто не вірить. Та й чи існує Григорій взагалі? Чи не породження фантазії і він сам, і його попередні втілення. Його московська матінка заявляє, що реінкарнація - повна нісенітниця. Що життя єдине і неповторне, а все інше - вигадка, ліричні відступи.

З першої і до останньої сторінки Григорій і його мати ведуть битву - душа проти тіла, реальність проти фантазії. І попутно Григорій розповідає історію кожного свого життя - в образі маленького хлопчика з єврейського містечка десь в Карпатах; в тілі товстого юнака, сина лихваря у Венеції; у вигляді красуні-марроканки з загадкового Феса; у тілі крихітної блохи в нацистському концтаборі; і нарешті свою історію, хлопчика, який перебрався з радянської Москви до Ізраїлю.

«Душі» - роман-карнавал, в якому змішалися часи і стилі, це книга про прагнення одного разу зустрітися з сенсом або хоча б з однією душею, яка вас зрозуміє.