Серафима Орлова: Голово-бляшанка

Женя + тростина = Жесть. Тільки Жесть мінус ненависна тростина - це не буде колишня Женя. Гіпс зняли, в школу випустили, шрами заживають, але нічого вже не стане як раніше. Вона тепер замкнені в цьому тілі, яке весь час заколисує, якому боляче, і холодно, і хочеться битися. Замкнені, як той мужик в костюмі робота з оглядовим віконечком в грудях. Віконечко Жені, ніби камера в телефоні, вихоплює з реальності кадри: білого метелика, сині кеди, зелених озоботов на червоних деревах. Трилітрову банку з м'ясом.

Том Шекспіра. Механічного таргана. Тарган прибіг з гуртка робототехніки. І з чого Женю туди потягнуло? Керівник неприємний - говорить з нею так, ніби краще Жені розуміє, що діється у неї в голові. А в гуртку малеча та хлопці зі школи на чолі з Євгенових колишнім - та ще радість з ним стикатися. Хоча все краще, ніж слухати, як батьки обговорюють її за очі, тролі брата або ловити на собі погляди однокласників, жалісливі і зневажливі. Може, тут вийде заново зібрати себе?