Синтія Роджерсон: Я люблю тебе, прощай

Щастя - річ ненадійна, минуща. Жителі шотландського містечка і не прагнуть до нього. Та й не до того їм помічати відсутність щастя. Справ по горло. Затишно світяться в вечірніх сутінках вікна, в'ється димок з труб. Але загляньте в ці вікна, і побачите, що тутешнє життя зовсім не таке спокійне, як здається. Своя частка печалей огортає кожну старовинну вуличку і кожен будинок. І кожного жителя. І в одному з цих будинків, в кабінеті абрикосового кольору, сидить Ганна, консультант з питань сім'ї та шлюбу.

Ніби священик, що чекає прихожан в темряві сповідальні… І одного разу приходять до неї Роза і Гаррі, не здатні жити один без одного і остогидлі один одному до смерті. Може бути, фахівець навчить їх любити? Може бути… Правда, фахівець не вірить в любов. До тих пір, поки не зустрінеться їй на шляху велетень в потертому капелюсі, з великими руками і дивним акцентом.

Мацек - філософ, але він-то вірить в любов, на собі її випробував, від неї він втік з затишку рідного Кракова в дощову Шотландію. Як складуться долі цих чотирьох, навчаться вони любити і терпіти або ж остаточно втратять віру в магію почуттів?

Смішний, розумний і тонкий роман про любов, про те невловимому, з чого вона складається, куди йде і йде чи зовсім, або ж люди просто викидають її, самі того не помічаючи…