Уоррен Елліс: Трансметрополітен. Книга 3. Самотнє місто. Око за око. Ненавиджу цю дірку

Спайдер Єрусалим - це Хантер Томпсон майбутніх днів, гонзо-журналіст епохи кіберпанку, що переміг. Повернувшись до Міста після п'ятирічної відсутності та негайно знову прославившись прямим репортажем про придушення поліцією бунту генномодифікованих трансів, Спайдер занурюється у вир самокопання, політичного цинізму та фармакологічних експериментів. Тим часом відбушували передвиборчі перегони, і кандидат від «партії закону та порядку», якого з легкої руки Спайдера всі називають Чудовиськом, програв; президентом став каліфорнійський сенатор Гарі Каллахан на прізвисько Веселун.

«Я завжди вважав людей кмітливими, – каже Спайдер. — Так, люди розгублені, слабкі, розбиті, але не тупі. А потім ти береш і показуєш їм: ось дві людини хочуть стати президентом. Один — диявол у тілі, але з ним можна мати справу, бо він хоч у щось вірить. Інший же збреше як завгодно, одягне будь-яку маску, тільки щоб сісти в президентське крісло. Але і це ще не все, він тебе ненавидить і рветься до влади, щоб перетворити твоє життя на пекло. І за кого, на твою думку, вони голосують?»

Незадовго до своєї перемоги на виборах Веселун пообіцяв Спайдеру: «Нікому не дано так мене принизити. І піти безкарним. Я до тебе доберуся, Єрусалиме. У порошок зітру. У найнесподіваніший момент». Але Спайдер не сидітиме сидінням і чекатиме президентської помсти. У нього, як завжди, напоготові план контратаки.