Володимир Набоков: Лекції про «Дон Кіхоті»

Цикл лекцій про знаменитому романі Сервантеса «Дон Кіхот», прочитаний найбільшим російсько-американським письменником ХХ століття Володимиром Набоковим в Гарвардському університеті в 1952 році і виданий посмертно окремою книгою в 1983-му, доповнює його відомі лекційні курси з російської та зарубіжної літератури для студентів коледжу Уелслі і Корнельського університету.

Проникливий, допитливий і зухвало необ'єктивний дослідник, завжди із задоволенням котрий оскаржував загальноприйняті думки і заяложені істини, Набоков віртуозно скидає (і разом з тим переконливо підтверджує) культурну репутацію Дон Кіхота - «лицаря сумного образу», що склалася за чотири з половиною століття. У його трактуванні твір Сервантеса - це «груба стара книжка», повна «безжальної іспанської жорстокості», а її заголовний герой - не тільки жертва знущань і принижень з боку ворожого світу, але і мішень для прихованої читацької глузування.

При цьому, на думку Набокова, в сприйнятті наступних поколінь Дон Кіхот переріс роль жалюгідного, безпорадного блазня, спочатку відведену йому автором, і став символом піднесеного і святого божевілля, уособленням благородного самотності, безкорисливої ​​доблесті і істинного гуманізму, сама ж книга перетворилася в «гречний і химерний міф »про співвідношення видимості і реальності.