Катерина Бабкіна: Мій дід танцюваав краще за всіх

«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі.

Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв'язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.

Катерина Бабкіна — одна з найяскравіших представниць сучасної української літератури. Письменниця, сценаристка, колумністка та журналістка. Регулярно співпрацює з українськими та зарубіжними виданнями, серед яких Esquire, Le Monde, Harper's Bazaar, Kenyon Review, Washington Square Review. Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» (2002), «Гірчиця» (2011), «Знеболювальне і снодійне» (2014), «Заговорено на любов» (2017), дитячих книжок та видань «Гарбузовий рік» (2014), «Шапочка і кит» (2015), «Наші птахи і те, що їм заважає» (2018), роману «Соня» (2014) та книг оповідань «Лілу після тебе» (2008) та «Щасливі голі люди» (2016).

Твори Катерини Бабкіної перекладено одинадцятьма мовами світу, зокрема в 2016 році в Австрії вийшов німецький переклад роману «Соня», в 2017 році в Ізраїлі побачила світ збірка поезій в перекладі на іврит, а в 2018 році «Щасливі голі люди» було видано в Польщі.