Валерій Качан: Самі собі винні, українці

Багато чого змінилося на ліпше в Україні після Революції гідності. Але, на жаль, залишилося багато бруду. Дуже багато.

Події, що розгортаються в цій повісті, — сучасна реальність. І читачам вона неабияк знайома.

Багато, з описаного в цій повісті, автор спостерігав особисто. Де-що — вимисел. Звичайно, імена та прізвища змінені.

Одного разу, в районній лікарні, автор хотів дати сто гривень санітарці, яка саме мила підлогу дерев'яною шваброю з намотаною на не мішковиною. Санітарка — не молода жінка, відповіла: — Заберіть, не ганьбіться.

Революція Гідності відбулася, дітей скільки загинуло. Може насправді скоро все зміниться на краще. Я й так буду прибирати в палат ваших рідних. Відповідь цієї жінки вразила. Автор попросив пробачення | вийшов. Чому швабра з мішковиною в лікарні? Адже зараз повно сучасного знаряддя для прибирання і миття підлоги. Чому так живемо? Хто в цьому винен?

Головні герої — двоє молодих чоловіків та вірних друзів, займаються бізнесом. Вони їздять за кордон, торгують автомобілями, перевозять контрабанду. Спостерігають, порівнюють життя в Україні та Європи, зокрема в Польші. Потрапляють в пригоди, заводять любовні романи, вступають в конфлікти.

Весь час задаються питанням: чому в Україні за стільки часу не побудована нормальна держава?

Автор сподівається, що в кожного, хто буде читати цю книгу, виникало таке питання і кожен знаходив на нього свої відповіді.